ІГОР БУЩАК
Те, що хочу узагальнено сказати про приватні дошкільні заклади, то це стосується не поодиноких випадків, але знову ж таки це мова не про всі заклади без винятку.
Ми маємо невелику, невисоку якість приватної дошкільної освіти у Львові.
Ми маємо невелику, невисоку якість приватної дошкільної освіти у Львові. У чому це полягає? По-простому можемо сказати про два фактори: Про менеджмент, який може бути успішним і менеджери можуть вести успішний заклад. Натомість методична чи навчальна робота кульгає або має низьку якість. І може бути навпаки, що методична, наукова, програмна робота ведеться, а менеджмент та розвиток закладу гальмують. У такому випадку заклад може навіть збанкрутувати. Кілька малих закладів зрештою, так і закрилося. І ніколи б я не сказав, що ми можемо мати приватний садок водночас якісний у менеджерському та програмному планах
Думаю, що ту якість треба підвищувати. Ми сподіваємося, що це зміниться із кількістю. Але про це треба говорити, ще до того як ми будемо мати велику кількість приватних закладів.
Як ми можемо покращувати якість послуг? Це можуть бути “перевірки”, а точніше сказати - моніторинг роботи. Перевірка має бути суспільна. На жаль клієнти приватних закладів не можуть засвідчити якості послуг, які надаються їхнім дітям. Ніяких відкритих жестів приватні заклади не демонструють. Хоча це можуть бути дні відкритих дверей, відкриті заняття, огляд професійної якостей вихователів, огляд програмної роботи, навчальних програм, які ведуться у закладі. Більшість менеджерів у приватних закладів не відкриті до такої політики. Найзвичайнішим тестом для оцінки закладу може бути огляд таких зон, як туалет чи, наприклад, гардероб: ведення, чистота, регламенти чи правила - як це оформлено і як це ведеться. А батьки у свій час кажуть “та то наші колєги відкрили садок, там все добре. Головне, що до дітей добре ставляться і у нас в садку - людська програма” А те, що дітей просто бавлять, водять гуляти чи ведуть оглядові заняття, то це не рівень для навчального закладу.
На жаль клієнти приватних закладів не можуть засвідчити якості послуг, які надаються їхнім дітям.
Про перевірки муніципальних органів вже говорилося. Але на сьогодні законодавство регламентує, що місцеве управління освітою керує, а фактично контролює і має перевіряти методичну роботу. У чому це може виявлятися чи матеріалізуватися? Вихователь, який йде на роботу в приватний садок, він може підвищувати свою кваліфікацію, він може зростати у педагогічних категоріях, він може ходити на курси підвищення кваліфікації. А найбільше, це те, що він має бути в освітньому просторі, ходити на методоб’єднання (чи не ходити на них), але ходити на приватні професійні об’єднання. Такий педагогічний працівник має показати диплом - а управління освітою не перевіряє трудовий договір, але має право перевірити чи освіта та кваліфікація відповідають тій посаді, яку займає І я не один раз зустрічався з випадками, коли приватні навчальні заклади, які отримали ліцензію, але не реєструвалися в районних відділах освіти. Щоби в подальшому ті вели контроль, а насправді методичні підтримку роботу і перевірку якості навчальних послуг.Я би вивів за дужки кілька приватних закладів, які великі, масштабні, і таку роботу роблять. Я не говорю що низька якість є повсюди, але є тенденція низької якості послуг у приватній дошкільній освіті.
І думаю попри те, що ми витрачаємо міські кошти на комунальну дошкільну освіту, шукати можливості підтримувати міськими коштами приватні заклади.
Що ми можемо робити в місті, щоб попирати, підтримувати, розвивати освіту. Це заохочувати бізнес відкривати корпоративні садки. Шукати всілякі можливості нетипових приміщень. Не тільки колишніх дошкільних садків, які ще мають відкритися і переробитися у комунальні садки. А пошук нетипових приміщень, щоб відкрити приватні навчальні заклади. І думаю попри те, що ми витрачаємо міські кошти на комунальну дошкільну освіту, шукати можливості підтримувати міськими коштами приватні заклади. Не знаю, чи це можливо в нашій бюджетній політиці. Але ми можемо спробувати фінансувати ставки вихователів. Наприклад, якщо приватний садок має три групи по 10 дітей, то ми можемо виділяти кошти на 1 чи 1,5 ставки вихователя, як дофінансування приватного навчального закладу від міського бюджету. А якщо на цих дітей більше вихователів, то за них вже доплачуватиме власник з коштів батьків.
Механізми підтримки треба продумати. Шукати кошти у міському бюджеті і підтримувати навіть і фінансово приватні навчальні заклади. Включно із тих міських коштів, що має місто.
Підсумовуючи про якість варто згадати, що є три категорії приватних навчальних закладів. А в кожній категорії варто окремо говорити про риси та характеристики.
Ми маємо перший рівень - клуби. Це заклади в нетипових приміщеннях, це можуть бути центри розвитку дитини, сімейні центри, сімейні клуби. І відповідно їхня якість та характеристика специфічна та унікальна. Ще у нас працюють приватні дошкільні садки. Вони фактично не відрізняються від комунального чи типового закладу. Ну і в приватній освіті ми маємо ще один статус: центр денного догляду за дітьми. .Така практика є на Заході і вона навіть ліцензується окремим чином. Це є ненавчальні комплекси, непрограмні, ненавчаючі, які не впроваджують якусь методику. Це центри, де доглядають за дітьми, опікуються дітьми дають їм відповідно фізіологічну та соціальну атмосферу, щоб вони проводили свій час. По цих трьох типах і ми маємо приватні навчальні заклади у Львові.
У кожній категорії якості чи характеристики будуть специфічні чи особливі.
Відеоверсія
Немає коментарів:
Дописати коментар